Кучмі – 80! Що ми пам’ятаємо про другого Президента України

Одні кажуть про нього з ностальгією – як про творця епохи миру, стабільності і повільного, але впевненого економічного зростання. Для інших його ім’я асоціюється з корупцією, олігархією і нерозкритими вбивствами. 9 серпня виповнюється 80 років найсуперечливому персонажу вітчизняної політичної сцени – Леоніду Кучмі. У зв’язку з цим ювілеєм EtCetera вирішив нагадати українцям про другого Президента і його час.

КУЧМА ЯК ЛІДЕР. Можна по-різному ставитися до Леоніда Кучми, але не можна не визнати, що він дійсно чимало зробив для країни. Саме в роки його президентства (і при його особистій найактивнішій участі) у України з’явилися національна валюта і Конституція. Нарешті, до сих пір Кучма залишається єдиним українським Президентом, якого переобрали на другий термін.

Кучма міг тріумфувати: тому обсягу влади і повноважень, які зосередилися в його руках, могли позаздрити багато хто з монархів минулого. Більшість в парламенті справно голосувала за президентські законопроекти, найвпливовіші ЗМІ належали його «друзям» і соратникам, а горезвісні «орли» з МВС були готові «викорінювати крамолу».

Проте другий термін Кучми виявився зовсім не таким вдалим, як перший. Президента в чому тільки не звинувачували – і в фальсифікації виборів, і в запровадженні цензури, і в роздачі держвласності олігархам, близьким до Банкової. Кучму звинувачували також і в причетності до загибелі політика В’ячеслава Чорновола і журналіста Георгія Гонгадзе.

КУЧМА ЯК РЕФОРМАТОР. Економіст Денис Горбач вважає, що Кучма мав усі шанси стати східноєвропейським «аналогом» Пак Чжон Хі, творцем південнокорейського «економічного дива». Український лідер починав з того ж, з чого і його більш щасливий азіатський колега.

Як дбайливий агроном, Кучма вирощував національний капіталістичний клас, створюючи для нього найоптимальніші умови. Почавши приватизацію держмайна, Президент подбав про те, щоб найбільш ласі шматки діставалися вітчизняним капіталістам, намагаючись не допускати до цього процесу західний і російський бізнес. Захистивши українську економіку від імпортерів та іноземних інвесторів, Кучма сподівався, що багатства будуть накопичуватися всередині країни. Теоретично це дозволило б модернізувати виробництво і підготувати Україну до виходу на загальний європейський ринок і майбутнього вступу в ЄС.

У той же час Кучма зберіг систему соцзахисту і відмовився проводити «шокову терапію» за польським або російським зразком. Завдяки цьому країна уникла голодних бунтів і соціальних вибухів. А починаючи з кінця 1990-х, в Україні почалося економічне зростання.

КУЧМА ЯК БАТЬКО ОЛІГАРХІВ. Економічна стратегія Кучми мала і ще один наслідок – становлення системи, яку в Україні називають «олігархічною». Кілька могутніх «кланів» (угруповань найбільших бізнесменів, які накопичили свій первинний капітал у 1990-х) фактично монополізували українську економіку, політику і ЗМІ.

Утім, стратегія Кучми дала збій. Виявилося, що українські капіталісти зовсім не збиралися модернізувати національну економіку, тримаючи свої активи всередині країни. І замість того щоб стати черговим «тигром», що стрімко розвивається, Україна перетворилася на країну-експортера корисних копалин, сільгосп-напівфабрикатів, продуктів енергетики і хімікатів, велика частина прибутку від продажу яких не вкладалася в розвиток виробництва, а виводилося в офшори.

КУЧМА ЯК БУДІВЕЛЬНИК НАЦІЇ. На своїх перших президентських виборах Леонід Кучма обіцяв зробити російську мову другою державною. Але, опинившись в президентському кріслі, він не тільки вивчив українську мову, а й, фактично, виніс питання мови та історії за дужки державної політики. Це викликало невдоволення українських і російських націоналістів, але зате суспільство не було розколотим. Правда, той же Кучма в 2004 році ніяк не заважав своєму офіційному наступникові, Віктору Януковичу, розколювати суспільство, піднімаючи питання мови та історії.

КУЧМА ЯК ПАТРІОТ. Цілком можливо, що якби не Кучма, то Крим був би окупований Росією ще в 1990-х роках. У всякому разі, саме до цього прагнув тодішній президент Криму Юрій Мєшков. Рішучі кроки Кучми не дозволили цьому статися. Спочатку українські спецназівці упакували в літак і відправили в Москву самого Мєшкова, а потім Київ скасував посаду президента Криму і повернув півострів в українське правове поле.

КУЧМА ЯК СТРАТЕГ. У зовнішній політиці Кучма керувався горезвісною тактикою «багатовекторності». Це означало, що Україна намагалася підтримувати хороші відносини як із Заходом, так і з Росією. Спочатку така політика здавалася досить зваженою і розумною, але рано чи пізно повинна була привести до охолодження відносин з однією із сторін.

КУЧМА ЯК ФІЛОСОФ. Легенда свідчить, що римський імператор Діоклетіан відмовився від трону заради вирощування капусти. Леонід Кучма в якомусь сенсі повторив його подвиг. Формально, завдяки спірному рішенню Конституційного суду, Леонід Данилович мав право брати участь у виборах 2004 року, але не став цього робити. А коли в країні розгорілася Помаранчева революція, Кучма не віддав наказ силовикам розганяти протести і мирно передав владу новому Президенту, Віктору Ющенку.

Правда, відійшовши від справ, другий Президент України взявся не за капусту, а за благодійність.

КУЧМА ЯК МЕМ. Леонід Кучма залишив свій слід не тільки в політиці та економіці країни, а й у культурі. А все тому, що:

Кучма – свій хлопець. Вірніше, «светр-хлопець». Саме в цьому предметі гардероба Президент любив з’являтися на публіці. Цим він, до речі, вигідно відрізнявся від інших політиків, які віддавали перевагу строго-офіційному стилю в одязі. Багато хто пам’ятає, як Леонід Данилович вітав співгромадян з новим, 2003 роком, сидячи на шкіряному дивані в бордовому светрі, в оточенні онука і собачки. А ще Кучма грає на гітарі і співає – в молодості він навіть ставав переможцем конкурсу авторської пісні.

Кучма – оратор. Манера мовлення Президента, з характерними «обірваними» закінченнями слів ( «конституць» замість «конституція») і «фірмовим» словом-паразитом «так сказати», стала приводом для жартів і анекдотів.

Кучма – неформал. Під час президентських виборів 1999 року серед студентів поширювалася листівка «Кучма вибирає легалайз (легалізацію легких наркотиків –EtCetera) – ми вибираємо Кучму». На іншій листівці діючий президент з панківським ірокезом обіцяв, що «Все буде чотко».

Кучма – ікона. Вже через кілька місяців після відходу Кучми на заслужений відпочинок на стінах українських міст з’явилися написи: «Вибач, Данилич!». А в парламентських виборах 2007 року брав участь блок «КУЧМА» ( «Конституція, Україна, Честь, Мир, Антифашизм»). Нарешті, у 2018 році блогер і публіцист Антон Візковський опублікував абсолютно знущальний матеріал про якусь організацію послідовників другого Президента під назвою KuchmaDeathBrigade (правда, ним самим і вигаданою).

Нарешті, Кучма подарував українській мові цілих два нових слова – «кучмізм» (система влади, що існувала за часів Леоніда Даниловича) і «кучмовоз» (візок для перевезення баулів, який не потрібно плутати з «кравчучкою»).

Читайте також: ЯКІ КОНФУЗИ ТРАПЛЯЛИСЬ З УКРАЇНСЬКИМИ ПРЕЗИДЕНТАМИ

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами