Криза сім’ї: чому українці не народжують і не одружуються?

Зазвичай під поняттям «криза сім’ї» мають на увазі зменшення народжуваності і зростання кількості  розлучень. Якщо керуватися цими поняттями, то називати «кризою» те, що відбувається зараз, досить складно. EtCetera з’ясовував, що таке «криза сім’ї», хто в ній винен і чи є привід для паніки.

У ЧОМУ КРИЗА? Взагалі «криза» – явище в психології  не негативне. Адже криза – це, перш за все, трансформація, тобто перехід від однієї форми існування до іншої і пошук нових шляхів життя і розвитку. Соціолого-демографічна криза в буквальному сенсі означає вимирання. А ось «криза сім’ї» – це складне поняття, яке, в залежності від кола учасників дискусії, може означати дуже різні речі. Найчастіше в це поняття вкладають падіння рівня народжуваності і збільшення кількості розлучень.

РАЗОМ НЕВЕСЕЛО. Психологи стверджують, що так звана «криза сім’ї» багато в чому пов’язана з тим, що стосунки чоловіків і жінок перестали бути односторонньо залежними. Сучасний шлюб більше нагадує партнерство – жінка вже фінансово не залежить від свого чоловіка, а це означає, що вона може цілком комфортно жити самостійно. Якщо ж спільне проживання для неї стає більш обтяжливим, ніж самостійне (наприклад, коли свою роботу їй доводиться поєднувати з усіма турботами за домівкою), то цілком логічно, що вона вибирає останнє. Тобто – зміцнити «інститут сім’ї» зможе тільки таке партнерство, в якому буде жити легше, ніж порізно. А оскільки повернення до залежних стосунків уже неможливе, «легше» має полягати в справедливому розподілі обов’язків та однаковій відповідальності за виховання дітей і догляд за ними.

КРУГОМ РОЗЛУЧЕННЯ. Працівники РАГСів кажуть, що співвідношення шлюбів та розлучень вже багато років прагне наблизитися до показника 50% на 50%. Але судити про те, наскільки це якісний показник стану сім’ї в суспільстві, досить складно. Адже шлюби не завжди укладаються «по любові», часом в РАГС йдуть виходячи з інших міркувань, а коли цілі досягнуті, то оформляється розлучення. Те ж саме стосується і розлучень – вони оформляються не завжди як знак розриву стосунків і розпаду сім’ї, але й, буває, заради якихось соціальних благ, наприклад, матеріальної допомоги від держави.

Крім того, в цій статистиці ніяк не відображені партнерства (шлюби) без офіційної реєстрації. В цілому ж можна сказати, що за показниками офіційно укладених і розірваних шлюбів Україна не відрізняється від інших європейських країн.

ШУКАЙТЕ ВІДЬМУ. Примітно, що послідовні захисники образу «берегині» і багатодітної сім’ї найчастіше звертають свій гнів на жінку, як на головну, на їхню думку, причину кризи сім’ї в країні. Нібито – це жінка на догоду своїм амбіціям і комфорту відмовляється від ролі матері, саме вона стає ініціатором розлучень (за статистикою, так і є, але причина зазвичай в діях обох партнерів) і саме на неї спрямована західна пропаганда фемінізму, «чайлдфрі» (добровільної відмови від народження дітей) і абортів (до речі, їх кількість з 1990 року зменшилася в 5 разів).

Однак те, що саме жінка має можливість народжувати і саме за нею залишається остаточне рішення мати або не мати дитину, не означає, що від жінки залежить створення необхідних умов для створення сім’ї і появи на світ дитини. Наприклад, сьогодні можливість і необхідність отримання вищої освіти відсуває вік народження первістка, що серйозно позначається на показниках народжуваності в країні. Але чи можна сказати, що навчання – це прояв жіночого егоїзму?

КІДЗ ФРЕНДЛІ? Якщо придивитися до загальної атмосфери в країні, то вислови «Все найкраще – дітям» та «Діти – квіти життя» – здадуться лише насмішкою. Насправді українську державу й українське суспільство не можна назвати «доброзичливим у ставленні до дітей» (є навіть термін «кідз френдлі»). По суті, перед батьками завжди стоїть набагато більше перешкод (фінансових, житлових, кар’єрних і навіть інфраструктурних), ніж перед «не батьками». Про що мова?

Згідно з опитуванням 2016 року, для пересічного українця на першому місці стоїть сімейне щастя, яке у більшості респондентів асоціюється зі шлюбом і народженням дітей. Не кар’єра, не особисті амбіції або щось ще. Крім того, за даними 2015 року, майже 60% жінок і 50% чоловіків хотіли б мати двох дітей.

Але реалізація цього бажання розбивається об каміння не занадто доброзичливого до дітей суспільства. Адже дитина – це втрата роботи для матері і подвійна фінансове навантаження на батька, це (часто-густо) значне погіршення умов проживання без швидкої перспективи їх поліпшення, це стикання з дорожнечею сервісів, задекларованих як безкоштовні (садок, школа, лікарня). І про все це майбутні батьки знають заздалегідь, а навколишня дійсність тільки підігріває їх страхи і сумніви.

Почасти тому Україна і входить до 50 країн з найнижчим показником народжуваності і, як результат, – до п’ятірки країн з найвищим показником спаду населення. Хоча не варто також забувати про міграційні процеси, які «забирають» з України молодь – потенційних батьків. А коли кількість літніх людей зростає, то зростає і показник смертності, який не в змозі перекрити навіть стабільна народжуваність.

Читайте також: СОЦМЕРЕЖІ: ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНА ПУБЛІКАЦІЯ ДИТЯЧИХ ФОТОГРАФІЙ?

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами