Хронограф. Хто, коли і навіщо придумав слов’янських богів?

Хронограф. Хто, коли і навіщо придумав слов’янських богів?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ХРОНОГРАФ на сайті EtCetera ми говоримо про тих людей, події та явища в історії України, про яких вам навряд чи розповідали в школі чи вузі.

На просторах мережі можна відшукати чимало сайтів, присвячених стародавній слов’янській, та навіть і стародавній українській міфології. З яскравими картинками, з цікавими описами, іноді навіть зі словниками персонажів цієї самої міфології. Так ось. Якщо ви дійсно хочете розібратися, в яких богів вірили жителі нинішньої України до прийняття християнства – не здумайте читати ці сайти! До реальної історії вони не мають жодного відношення.

Насправді, ми майже нічого не знаємо про релігію стародавніх слов’ян. З літописів і повчань до нашого часу дійшли імена слов’янських богів. Це пресловутий Перун, Велес (він же Волос), Хорс, Дажбог, Стрибог, Семаргл, Мокоша, Сварожич, Переплут і всіляка надприродна дрібнота на зразок вил і упирів. Але єдине, що ми знаємо про всіх цих персонажів – це їхні імена. Та й то, немає жодної гарантії: чи дійсно перед нами ім’я божества, чи це просто літописець або переписувач щось наплутав. Все решта, крім імен – це домисли і гіпотези різного ступеня переконливості. Наприклад, точно знаючи, що стародавні литовці називали бога грому Перкунас – ми допускаємо, що аналогічні обов’язки виконував слов’янський бог зі схожою назвою, тобто Перун. Або ось, назвав автор «Слова о полку Ігоревім» вітри «Стрибожими онуками» – ми робимо висновок, що Стрибог міг бути богом вітрів. Ну і так далі.

До того ж, не всі давні джерела однаково корисні. Зрештою, авторів усіх цих «повістей», «слів» і «повчань» язичницькі вірування особливо не цікавили. Для них було важливо показати торжество християнства над язичництвом. А в деталі останнього вони не вдавалися. Ось, наприклад, знаменита історія з «Повісті временних літ» про те, як князь Володимир спорудив на пагорбі в Києві ідоли сімох язичницьких богів. Їх опис підозріло скидається на епізод з візантійської хроніки Георгія Амартола, яка, між іншим, була для автора «Повісті» зразком для наслідування. Георгій описував, як у біблійні часи древні євреї відрікалися від єдиного бога і починали служити ідолам. Перелік ідолів аж надто нагадує список нашого літописця. І тут, і там богів шестеро, і тут, і там серед них всього одна богиня, і тут, і там ідолів виготовляють із золота і срібла. Схоже на те, що літописець просто взяв текст візантійського колеги і поміняв у ньому імена богів на більш знайомі читачеві.

Якщо навіть древнім літописцям не можна повністю довіряти, то що вже говорити про часи не такі вже далекі. У XVIII і на початку XIX століття, на грунті національного романтизму, інтерес до слов’янської міфології проявився спочатку у російських, а потім – і в українських та білоруських любителів старовини. Симптоматично, що перші книги про слов’янське язичництво складали не вчені, а письменники і публіцисти. Всі вони походили з аристократичних сімей і отримали класичну освіту – з обов’язковими античними міфами про пригоди богів і героїв. А ще всі вони були патріотами і горіли благородним поривом довести, що, мовляв, і ми нічим не гірші за цих ваших греків і римлян з їх Олімпами, «Одісеями» і «Енеїдами». Для цього вони вивчали стародавні тексти, по крихтах збираючи мізерні відомості. А там, де відомостей не вистачало – не соромилися додумувати самі. Так народилася так звана «кабінетна міфологія», складена за античними фасонами і яка ніколи не існувала в реальності.

Автори перших книг про слов’янську міфологію складали цілі списки богів, яких самі ж і вигадували. Брали, наприклад, незрозумілі словечка з приспіву старовинної пісні, або зі знахарського замовляння, або з приказки чи загадки – і, будь ласка, божество готове, користуйтеся на здоров’я. Так з’явилися жителі слов’янського Олімпу, які до сих пір кочують книгами і сайтами: Лада, Лель або знаменитий Ярило. Останній, насправді, – всього лише опудало, яке спалювали на Масляну. Однак «кабінетні міфології» перетворили його в могутнє божество сонця.

Така міфологічна творчість тривала і в ХХ столітті. У радянські часи найголовнішим фантазером був академік Борис Рибаков. Він міг взяти якусь одну фразу з давнього джерела і на її підставі спорудити цілий релігійний культ. Наприклад, відшукав у літопису дивне повідомлення про те, як «крокодили люті звірі» вийшли з річки і тиранили жителів Пскова. Цей уривок надихнув академіка на теорію про річкових ящерів, що колись населяли північні райони нинішньої Росії і нібито служили предметом поклоніння стародавніх новгородців.

Уже в незалежній Україні пишним цвітом розквітли різні містифікації і фальсифікації. У 1990-х роках доходило до того, що так звану «Велесову книгу» – нібито стародавні слов’янські письмена, які весь науковий світ вважає не особливо якісною підробкою, – навіть на якийсь час включили до шкільної програми. Або ось популярний образ Берегині, який можна відшукати в будь-якому популярному словнику української міфології. При тому, що етнографи запевняють, що ніякої берегині в міфології слов’ян зроду не було, а саме це слово, можливо, було спотворене в літописах і спочатку звучало інакше.

Насправді слов’янське язичництво не встигло розвинутися до рівня античного. В цьому немає нічого дивного: богів-олімпійців придумали в складно організованих державах, тоді як слов’яни в язичницькі часи жили родами і племенами. Тому у них не було ні певного сонму богів, ні стійких міфів про їхні ієрархії, діяння і родинні стосунки.

Як говорив польський лінгвіст Станіслав Урбанчик, «історія досліджень релігії слов’ян – це історія розчарувань». І з ним, подобається нам це чи ні, мабуть, доводиться погодитися.

Такі справи.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте і слухайте також: ІСТОРІЯ ТАТУЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами